У статті дібрані основні цитати, котрі допоможуть вам охарактеризувати героя твору Івана Франка “Захар Беркут” Максима Беркута. Даний матеріал можна використати для цитатної характеристики.

Цитатна характеристика Максима Беркута

1. То й не диво, що, коли новоприбулий боярин Тугар Вовк оповiстив тухольцям, що хотiв би зробити великi лови на медведiв i просить дати йому провiдника, вони не тiльки дали йому на провiдника першого удальця на всю тухольську верховину, Максима Беркута, сина тухольського бесiдника Захара.

2. Максим Беркут який аж нинi, супроти найважнiшого i найтяжчого дiла, почув себе вповнi самим собою, вповнi начальником сеї невеличкої армiї, заряджував з правдиво начальницькою вважливiстю й повагою все, що належало до дiла, нiчого не забуваючи, нi з чим не кваплячись, але й нi з чим не опiзнюючись. Все у нього виходило в свiй час i на своїм мiсцi, без сумiшки й сутолоки; всюди вiн був, де його потрiбно, всюди вмiв зробити лад i порядок. Чи то мiж своїми товаришами тухольцями, чи мiж боярами, чи мiж їх слугами, Максим Беркут усюди був однаковий, спокiйний, свобiдний в рухах i словах, мов рiвний серед рiвних. Товаришi поводились з ним так само, як вiн з ними, свобiдно, несилувано, смiялись i жартували з ним, а проте виповнювали його розкази точно, швидко i так весело та радо, немов i самi без розказу були би в тiй хвилi зробили те саме. Боярська служба, хоч далеко не такої рiвної вдачi, далеко не так свобiдна в поводженню, далеко похiпнiша з одних гордо висмiватися, а перед другими низенько хилитися, все ж таки поважала Максима Беркута за його звичайнiсть i розсудливiсть i, хоч не без дотинкiв та жартiв, таки робила те, що вiн казав. А й самi бояри, по бiльшiй частi люди гордi, воєннi, що нерадо бачили “смерда” в своїм товариствi, та й то ще смерда, що вважав їх чимось немов собi рiвним,- i вони тепер не показували надто виразно своєї неохоти i виповнювали розпорядження молодого провiдника, маючи на кождiм кроцi нагоду переконатися, що тi розпорядження були зовсiм розумнi, такi, як треба.

3. З подивом позирала на нього Мирослава, коли вiн переходив коло неї, i хоч багато досi видала вона молодцiв i сильних, i смiлих, але такого, як Максим, що сполучав би в собi всi прикмети сильного робiтника, рицаря i начальника,- такого їй досi не траплялося бачити.

4. Мирослава все ще стояла на мiсцi, держачи руку гарного парубка в своїй руцi i дивлячись у його хороше, сонцем опалене i здоровим рум’янцем осяяне, одверте, щире лице.

5. – Не їх дiло, боярине, говорити чого,- пояснив Максим, стараючись якмога втихомирити нехiть боярина до тухольської громадської ради.

6. Грiзний крик боярина збудив i в Максима його звичайну смiлiсть i рiшучiсть. Вiн випростувався перед боярином, мов молодий, пишний дубчак, i сказав лагiдним, але певним голосом:
– Нiчого злого я не сказав тобi, боярине,- нiчого такого, що би приносило нечесть тобi або твоїй доньцi. Я просив у тебе руки твоєї доньки, котру я люблю, як її нiхто в свiтi не буде любити. Невже ж мiж твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити? Та й чим же ж ти так дуже вищий вiд мене?

7. – Нi, таточку, не говори сього! Вiн такий рицар, як i iншi рицарi,- нi, вiн лiпший, смiлiший i чеснiший вiд усiх тих боярчукiв, яких я бачила досi.

8. – Їй-богу, славний молодець! – сказав вiн сам до себе.- Не дивуюсь, що вiн очарував мою доньку. I мене самого вiн мiг би очарувати своєю рицарською вдачею!

9. Силою i пiдступом узяли його, закували в залiзнi пута. Хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогiв. Нi, батьку, твiй син не подав iм’я твоє в неславу.

10. Зорi жалiбно глядiли на його блiде, кровавими пасмугами вкрите лице; груди його ледво-ледво пiднiмалися – єдиний знак, що се лежав живий чоловiк, а не труп.

11. Аж злякався Тугар Вовк, побачивши ненависного собi парубка в такiм страшнiм i оплаканiм станi. Свiжо промите лице було блiде-блiде, аж зелене, губи потрiскались iз жари й спраги, очi були червонi вiд диму i тусклi, мов склянi, вiд утоми й душевної муки, ноги дрожали пiд ним, мов пiд столiтнiм дiдом, а постоявши на них хвилину, вiн не мiг довше вдержатися i сiв на землю.

Шановний користувач. Тобі сподобалося цей сайт? Ти отримав тут те що шукав і не міг знайти? Тебе переповнюють слова вдячності творцям сайту, чи ти просто хочеш допомогти іншим? Високоймовірно, що в тебе є якісь матеріали, які можуть бути корисними для інших (цитати, шкільні твори, цитатні плани, характеристики героїв, твору, відповіді на домашки, та інше, що може знадобитися школярам). Не полінися і надішли їх на пошту info@scholar.in.ua, або напиши в коментарях (а ми вже їх опублікуємо окремо), і тобі подякують сотні школярів з усієї України!