У статті дібрані основні цитати, котрі допоможуть вам охарактеризувати героя твору Івана Франка “Захар Беркут” Мирославу. Даний матеріал можна використати для цитатної характеристики.

Цитатна характеристика Мирослави

1. Те тiльки диво, що й Тугарова донька Мирослава, не покидаючись батька, посмiла також вирушити разом з гiстьми на лови. Тухольськi громадяни, видячи її, як їхала на лови посеред гостей, гордо, смiло, мов стрiмка тополя серед коренастих дубiв, з уподобою поводили за нею очима, поговорюючи:
– От дiвчина! Тiй не жаль би бути мужем. I певно, лiпший з неї би був муж, нiж її батько!

2. … донька його Мирослава була дiвчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, анi про її добре серце – в тiм зглядi багато її ровесниць могло стати з нею нарiвнi, хоч i небагато могло перевищити її. Але в чiм не мала вона пари мiж своїми ровесницями, так се в природнiй свободi свого поводження, в незвичайнiй силi мускулiв, у смiлостi й рiшучостi, властивiй тiльки мужчинам, що виросли в ненастаннiй боротьбi з супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що Мирослава виросла на свободi, що виховання її було мужеське i що в тiм прегарно розвиненiм дiвочiм тiлi живе сильний, великими здiбностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженню втратила матiр. Нянька її, стара мужичка, вiдмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли пiдросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою i, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякi невигоди i смiло стояти в небезпеках. I чим бiльшi трудностi їй приходилось поборювати, тим охiтнiше бралась вона за дiло, тим краще проявлялася сила її тiла й її рiшучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава нiколи не переставала бути женщиною: нiжною, доброю, з живим чуттям i скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в нiй у таку дивну, чаруючу гармонiю, що хто раз бачив її, чув її мову,- той довiку не мiг забути її лиця, її ходу, її голосу,- тому вони пригадувалися живо i виразно в найкращих хвилях його життя, так, як весна навiть старому старцевi пригадує його молоду любов.

3. Максим частенько озирався позад себе. Вiн зразу противний був тому, щоб i женщина йшла разом з мужами в той небезпечний похiд, але Мирослава уперлася. Нiякi Максимовi докази про трудностi дороги, про небезпеки на становищi, про силу й лютiсть звiра не могли переконати її. “Тим лiпше! тим лiпше!” – говорила вона з таким смiлим поглядом, з таким солодким усмiхом, що Максим, мов очарований, не мiг нiчого бiльше сказати. I батько, що зразу також радив Мирославi лишитися в таборi, вкiнцi мусив уступити її просьбам. З подивом глядiв тепер Максим, як ота незвичайна женщина поровень з найсильнiшими мужами поборювала всякi трудностi утяжливої дороги, як легко перескакувала гнилi ломи i величезнi трами, яким певним кроком iшла понад урвища, горi стрiмкими дебрями, просковзувала помiж виверти, i притiм так безпечно, так невтомимо, що Максимовi здавалося, що вона хiба на яких чудових крилах уноситься.

4. “Дивна дiвчина! – думалось йому раз по разу,- такої я ще й не видав нiколи!”

5. – А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем i топором? Ану, нехай котрий-будь iз твоїх пасемцiв спробує зо мною порiвнятися,- побачимо, хто дужчий!

6. Тодi товариство роздiлилося. Одну ровту провадив Тугар Вовк, а другу Максим. Мирослава з власної охоти прилучилася до другої ровти, хоч i сама не могла собi вияснити для чого. Мабуть, шукала небезпеки, бо Максим виразно казав, що дорога другої ровти небезпечнiша.

7. В руках стискала сильно срiблом оковане ратище; через плечi у неї висiли мiцний лук i сагайдак зi стрiлами, а за гарним шкiряним поясом, що, мов вилитий, обхапував її стрункий дiвочий стан, застромлений був топiр i широкий мисливський нiж з кiстяними черенцями.

8. Звалившись несподiвано в тьмаву пропасть, вона, проте, не почула анi на хвилю страху, а тiльки почала озиратися довкола, щоб доглядiти який вихiд.

9. “Тепер прийдеться загибати!” – блиснуло в думцi в Мирослави, але вiдвага не покинула її. Вона вхопила обома руками топiр i стала мiцно до остатньої оборони.

10. Другий їздець – то була молода, гарна дiвчина, одiта в полотняну, шовковими нитками перетикану одежу, з невеличким бобровим ковпаком на головi, що не мiг вмiстити в собi її багатого, буйного, золотисто-жовтого волосся. Через плечi у неї перевiшений був лук з турового рога i сагайдак зо стрiлами, її чорнi, палкi очi ластiвками лiтали довкола, любуючись рiвними, хвилястими контурами верховини i темно-зеленими, ситими барвами лiсiв та полонин.

11. Нехай i так, що ми нещасливi – а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Нi, радше згинути нам iз голоду пiд плотом!

12. Хоч i як придавлена була Мирослава своїм болем i стидом, що випалював гарячi рум’янцi на її дiвочiм лицi, то все ж вона була надто смiлої вдачi, надто свобiдно i по-рицарськи вихована, щоб не зацiкавитися розкладом табора i всiм новим та невиданим окруженням.

13. Не для того я не можу бути Максимова, що вища вiд нього родом,- о, нi! Я нижча вiд нього, я чую себе безмiрно нижчою вiд нього, бо вiн чиста, чесна душа, а я дочка зрадника, може й сама зрадниця!

14. Боярин видивився на неї зачудуваними очима; вiн почав боятися, чи не вiдьма вона, що так страшно бистро вгадувала, в чiм дiло.

15. Я їду, їду до Тухлi, я остережу його, спасу його вiд твоєї засiдки! А коли в неї попадеться, то я стану обiк нього i буду боронитися разом з ним, до остатнього скону, проти тебе, тату, i твоїх поганих союзникiв!

16. – Дiвчино! чародiйська появо! – скрикнув вiн, вдивляючись у неї напiв з тривогою, а напiв з глибоким поважанням.- Хто ти, i хто прислав тебе сюди з такими вiстями? Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути Мирослава, дочка Тугара Вовка. Нi, ти, певно, дух того Сторожа, котрого звуть опiкуном Тухлi.

17. Тугар Вовк зирнув пильно на ворожi становища i побачив, що при найбiльшiй метавцi, яка ненастанно кидала то тяжкi брили, то цiлi кiрцi дрiбного камiння на монголiв, стояла його донька Мирослава серед кiлькох вiкових уже тухольцiв i кермувала всiми рухами страшної машини.

Шановний користувач. Тобі сподобалося цей сайт? Ти отримав тут те що шукав і не міг знайти? Тебе переповнюють слова вдячності творцям сайту, чи ти просто хочеш допомогти іншим? Високоймовірно, що в тебе є якісь матеріали, які можуть бути корисними для інших (цитати, шкільні твори, цитатні плани, характеристики героїв, твору, відповіді на домашки, та інше, що може знадобитися школярам). Не полінися і надішли їх на пошту info@scholar.in.ua, або напиши в коментарях (а ми вже їх опублікуємо окремо), і тобі подякують сотні школярів з усієї України!